Психологічна адаптація - це процес взаємодії особистості із середовищем, при якому особистість повинна враховувати особливості середовища й активно впливати на нього, щоб забезпечити задоволення своїх основних потреб.
Перехід з початкової школи до школи другого ступеня супроводжується низкою специфічних проблем, що потребують особливої уваги. Складність цього періоду зумовлена, насамперед, сукупністю психофізичних та особистісних змін, які відбуваються у внутрішньому світі дітей на межі 4-5 класів. До того ж, нові умови навчання в середній школі пред’являють більш високі вимоги до інтелектуального розвитку учня. За свідченням психологів, у цьому віці у зв'язку з початком етапу статевого дозрівання відбуваються зміни у пізнавальній сфері молодших підлітків: уповільнюється темп їхньої діяльності; виконання певних видів робіт потребує більше часу. Діти частіше відволікаються, можуть бути роздратованими, неуважними, неадекватно реагувати на зауваження тощо. Це, як наслідок, може бути причиною зниження рівня навчальних досягнень, втрати мотивації до навчання, породжувати конфліктні ситуації між однолітками та дорослими. Психологічні причини шкільної дезадаптації учнів 5-х класів - невміння пристосуватися до нового темпу шкільного життя. Характерні ознаки: хронічні запізнення школу, на уроки; тривале готування домашніх завдань; астенічні явища до кінця навчального дня, навчального тижня. Шляхи й способи усунення - це правильний розподіл розумових і фізичних навантажень, дотримання режиму дня.
Нової якості у п'ятикласників набувають стосунки з однолітками. Діти хочуть почувати себе частиною цілого колективу, жити з ним спільним життям, бути визнаними друзями. Спілкування з друзями стає самостійною діяльністю. Вона існує, з одного боку, у вигляді вчинків підлітків по відношенню один до одного, а з іншого - у формі осмислення вчинків однолітків та стосунків з ними і має значення для формування уявлення про себе. Ця сфера життя і спілкування стає для підлітків надзвичайно важливою і особистісно значимою, у школярів проявляється так зване «почуття дорослості»: діти потребують поваги і самостійності, серйозного та довірливого ставлення до них з боку дорослих. Якщо ж, основна школа не пропонує учням засобів реалізації їх почуттів дорослості, то у підлітків формується установка на вчительську несправедливість і необ'єктивність.
Результат тої чи іншої діяльності для молодшого підлітка досить часто є другорядним, а на перше місце виходить сам задум. Тому якщо вчитель не стимулює ініціативу, самостійність, дитячу творчість, а лише «контролює» результати навчальної діяльності, то таке навчання втрачає для підлітка привабливість і актуальність.
Щоб запобігти серйозним проблемам при переході до середньої школи, необхідно врахувати всі чинники, які впливають на якість навчання в 5-му класі:
- нові умови навчання (різноманітність нових предметів; нові класні керівники; збільшення кількості вчителів – предметників, у кожного з яких своя система вимог; переформування класних колективів; зміна соціального статусу в новому класному колективі; новий режим роботи; збільшення навчального навантаження);
- фізіологічні зміни, психологічні новоутворення підліткового віку;
- особисті проблеми школяра.
Вчителі з конкретних предметів повинні враховувати, що всі ці особливості є об'єктивними, але й минущими. Щоб знайти оптимальні форми і методи взаємодії, вчителі, які працюватимуть у 5-х класах, мають познайомитися з навчальними програмами для початкової школи, методикою роботи з дітьми конкретного вчителя початкової школи, від якого клас переходить в основну школу.
Учителі, які працюють у 5-х класах, мають познайомитися з навчальними програмами для початкової школи, методикою роботи з дітьми конкретного вчителя початкової школи, від якого клас переходить в основну школу.
Шкільне життя п'ятикласників ускладнюється також часто невиправдано високими вимогами до них з боку вчителів.
Цього не можна допускати щонайменше з трьох причин:
• зміст навчальних предметів основної школи вибудовується систематично, що, у свою чергу, передбачає сформованість у школярів добре розвиненого теоретичного мислення. У п'ятикласників же воно тільки формується; вони звикли працювати з одиничними поняттями та термінами;
• високі вимоги до самостійності та відповідальності підлітків без урахування їх вікових особливостей можуть становити загрозу для емоційного благополуччя дитини;
• дорослі очікують від підлітків здатності розуміти інших людей, співіснувати з ними на принципах рівноправності та толерантності, а, наприклад, у п'ятикласників ці властивості тільки починають формуватись, і їх розвиток вимагає терпіння, обережності, діалогового навчання, створення ситуацій, в яких підлітки навчаються враховувати різні точки зору.
За цих обставин важливо, щоб вчитель-предметник не переносив механічно методи навчання й форми взаємодії зі старшими школярами на учнів 5-го класу. Необхідно поступово вводити новий зміст і нові форми навчальної діяльності. Важливо ширше застосовувати різні форми організації навчання: екскурсії, дидактичну чи рольову гру, дискусії, практичні роботи тощо.
Для визначення стратегії організації адаптаційного періоду керівникам навчальних закладів, учителям, батькам необхідно зробити таке:
• створити атмосферу доброзичливості, щирості; будувати стосунки зі школярами з урахуванням їх індивідуальності, готовності до навчальної діяльності;
• поряд з індивідуальними розвивати групові форми проведення занять, якісно змінюючи ступінь відповідальності кожного за загальний результат;
• розвивати рефлексивні вміння учнів дивитись на себе «з боку», формувати навички самоконтролю та самооцінки.
Вчитель має орієнтуватися на:
- фізіологічні особливості дитини, початок пубертатного періоду, розвиток когнітивної сфери учнів уяви, процеси запам’ятовування, які протікають гірше на фоні психофізіологічного розгальмування для адекватного відображення зовнішньої реальності й саморегуляції емоційного стану, й поведінки;
- розуміння і осмислення змісту педагогами, класними керівниками ідеї адаптаційного періоду;
- індивідуальний підхід до учня, його можливостей, щоб не послабити нервову систему, не занизити самооцінку і мотивацію до засвоєння знань;
- розвиток і реалізація здібностей учнів;
- формування цінностей та ідеалів;
- створення програми адаптаційного періоду;
- проведення батьківських зборів для виявлення очікування батьків в зв’язку з навчанням їхньої дитини в школі, ознайомлення з матеріалами адаптаційного періоду.
Адаптаційний період у школі передбачений для створення позитивної благополучної атмосфери, прийняття дітьми й учителем один одного та пошук оптимальної для кожного позиції нової ситуації.
Література
1. Каган В.Е. Психогенні форми шкільної дезадаптації // Питання психології. - 1984. - №4.
2. Класні години з психологом /уклад. О.В.Скворчевська, О.С.Нурєєва.-Х.: Вид. група «Основа»,2008-240с.
3. Кулагіна И.Ю. Вікова психологія. К., 2003.
4. Настільна книга шкільного психолога/Авт./уклад.О.Є, Марінушкіна.-Х.:вид-во « Ранок»,2010.-С.176-178.
5. Овчарова Р.В. Технологи практичного психолога освіти: навчальний посібник для студентів вузів і практичних працівників. - К., 2000
6. Основи практичної психології / В.Панок, Т.Титаренко, Н.Чепелєва та ін.: Підручник. - К., 2003
Немає коментарів:
Дописати коментар